Візьми мої руки у теплі долоні свої
І прожени десь далеко байдужість,яка віє холодом,
То й співатимуть нам у квітучих садах солов"ї,
Ми ж іще не старі.Так шалено серця б"ються й молодо.
Хоча діти дорослі й онуки уже школярі,
Та,як мовиться,в порохівницях ще вистачить пороху,
Щоб кохання вогонь калиновий не тлів,а горів
І не меркло із часом,а сяяло літ наших золото.
2015 р.
НЕОНІЛА ГУМЕНЮК
2017-02-24 12:20:52
Русское интернет-издательство
https://ruizdat.ru