Життєва пора золота

Тихий багрянець осені

Торкнувся деревам до скронь.

Отави давно вже покошені,

Горить горобини вогонь.

Кружляє, кружляє і падає

Жовтогарячим дощем

Листя.Про літо ж нагадує

Легкий в душі моїй щем.

Каштанами, наче підківками

Вицокують вдалеч літа.

Знаю, й мене вже покликала

Життєва пора золота.

1999 р.

 

НЕОНІЛА ГУМЕНЮК
2016-09-17 10:45:59

---

Русское интернет-издательство
https://ruizdat.ru