"Дивлюсь я на небо"

М. Петренко. Недолі

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:

Чому я не сокіл, чому не літаю?

Чому мені, Боже, ти крилець не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав!

Далеко за хмари, подальше від світу,

Шукать собі долі, на горе привіту,

І ласки у сонця, у зірок прохать,

І в світі їх яснім себе показать. *

Бо долі ще змалу здаюсь я нелюбий, —

Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;

Чужий я у долі, чужий у людей!

Хіба ж хто кохає нерідних дітей?

Кохаюся з лихом, привіту не знаю,

І гірко, і марно свій вік коротаю;

І в горі спізнав я, що тільки одна —

Далекеє небо — моя сторона.

І на світі гірко, як стане ще гірше,

Я очі на небо, — мені веселіше!

І в думці забуду, що я сирота,

І думка далеко, високо літа.

Та й дайте ж бо крилля, орлячого крилля,

Я землю покину — і на новосілля.

Орлом бистрокрилим у небо польну

И в хмарах від світу на віки утону.

          Мои переводы. Парафраз

Живу я мечтою, застигнутый бурей,

Летать, словно сокол, в той синей лазури,

О, если бы я ни о чём не жалел,

Я б землю покинул и в небо взлетел.

За  облаком белым и солнечным светом,

От края печали к тем дальним планетам,

Смогу ли я счастье, безродный,  найти

Вдали от суровой родимой земли.

Хотел я бежать от судьбы беспросветной,

Всё ждал, горемычный, попутного ветра,

Чужой у знакомых, чужой у своих, -

Ну, кто же разделит любовь на двоих?!

Где море страданий, убитые братья,

Там, видно, останусь свой век коротать я,

Как милость, мне доля осталась одна:

Свободного неба в висках седина.

Когда же тоска захлестнёт все пределы

Я стану мечтать: вновь взгляну я на небо

И снова забуду, что я сирота, -

Ведь матерью будет  мне та высота.

Вспорхнут мои мысли на крыльях веселья:

Достигнута высь, у меня новоселье!

Летаю, как сокол, в той синей лазури!

Прощайте недоли - предвестницы бури!

А. Малинин. Дивлюсь я на небо…Худ. Ольга Дарчук